Крайова
Булава УПЮ

Життєпис Мілени Рудницької


Мілена Рудницька
Мілена Рудницька
Мілена Рудницька – журналістка, письменниця, громадсько-політична діячка.
Народилася 15 липня 1892 р. в м. Зборів у сім’ї нотаріуса. Коли дівчинці було десять років, помер її батько. Сім’я переїхала до Львова, де Мілена закінчила польську приватну гімназію. У 1910 р. М. Рудницька вступила на філософський факультет Львівського університету, а в роки Першої світової війни переїхала до Відня для продовження навчання в місцевому університеті. Отримала диплом учителя філософії і математики, а також захистила дисертацію “Математичні основи естетики Ренесансу” і здобула вчений ступінь доктора філософії. Працювала в Учительській семінарії у Львові, згодом – викладачем на вищих педагогічних курсах (1921 – 1928 рр.). Пізніше М. Рудницька залишила працю вчительки й повністю присвятила себе громадській і політичній роботі.

Ще у 1919 р. вона увійшла до Національної Ради українських жінок, заснованої у м. Кам’янець ( нині Кам’янець-Подільськй). У 1920 – 30-ті роки очолювала у Львові “Союз українок”, “Дружину княгині Ольги”. Належала до Президії “Світового Союзу українок”. Завдяки М. Рудницькій популярність і громадська вага цих організацій швидко зростали. Вона включилась у працю Міжпарламентського Союзу, брала участь у всіх з’їздах Конгресу національних меншостей. На її пропозицію, жіночі організації теж почали брати участь у засіданнях Конгресу. Мілена Рудницька заснувала і протягом 1935 – 39 рр. редагувала (разом з Оленою Шепарович) двотижневик “Жінка”, який фахівці оцінювали як найкращий часопис в історії української жіночої преси.

Одночасно разом зі своїм чоловіком Павлом Лисяком, одним із засновників і провідних діячів УНДО, брала діяльну учать у роботі цієї найбільшої української політичної партії у Галичині й Польщі. М. Рудницька у 1928 – 35 рр. була послом від УНДО у польському сеймі, де сміливо і наполегливо захищала українську справу як у його комісіях (освіти та закордонних справ), так і в численних прилюдних виступах. Вона привернула загальну увагу ораторським талантом, логікою та неспростовною аргументацією, зовнішньою привабливістю, вродою й елегантністю, і, головне, – відважною критикою польських властей за переслідування української культури, руйнування української школи і церкви, за “пацифікацію” 1930 р. Другою важливою акцією, в якій М. Рудницька брала активну участь, була допомога голодуючим у радянській Україні й намагання звернути увагу громадськості світу на голод, штучно організований в Україні. Вона захищала права українців на засіданнях різних комісій і підкомісій Ліги Націй, в інших організаціях. Мілена Рудницька ввійшла в історію України також як публіцистка. Її перу належать праці: “Українська дійсність і завдання жінки” (Львів, 1934); “Двадцять років польської сваволі в Західній Україні”; “Західна Україна під большевиками” (Нью-Йорк, 1958); “Дон Боско. Людина, педагог, святий” (Рим, 1963); “Невидимі стигмати” (Рим; Мюнхен; Філадельфія, 1971); книга про Папу Римського Івана ХХІІІ залишилася незавершеною. У 1939 р. М. Рудницька переїхала до Кракова, де перебула воєнні роки. Після лихоліття Другої світової війни, на запрошення Міжнародного Червоного Хреста, переїхала до Женеви. І свого сина – Івана Лисяка-Рудницького (1919 – 1984) Мілена Рудницька виховала в дусі відданості українській справі. Він став знаним публіцистом, істориком і політологом.
Померла М. Рудницька у Мюнхені 29 березня 1976 р. Тіло її перевезено до Львова у 1993 р. Того ж року у Флориді (США) створено відділ імені Мілени Рудницької.