Крайова
Булава УПЮ

Життєпис Ании Ярославни

Анна Ярославна
Анна Ярославна
Середня дочка великого київського князя Ярослава Мудрого. Найбільш вірогідний рік народження Анни Ярославни є 1028. Підтверджується це рік французькими відомостями про те, що вона приїхала  до Франції у 22 роки. Народилася і виросла в Києві при княжому дворі, де й здобула  у приватних учителів знання з історії, іноземних мов, арифметики, співів та малювання і цим суттєво відрізнялася від середньовічних князівен і принцес. До короля Франції, Генріха І, дійшла слава про красу і освіченість дочки Ярослава Мудрого і у 1044 році він вислав посольство до Києва, проте безуспішно. Ярослав Мудрий був проти цього шлюбу. У 1048 році знову французьке посольство,подолавши майже 3000 км, досягло Києва. Цього разу не марно. Після двомісячної мандрівки посольство з Анною  прибуло до Франції, а саме у королівський двір у невеличкому місті Санліс, 140км від Парижа. Тут пройшли перші місяці життя Анни у Франції.

14 травня 1049 року у стародавній  французькій столиці Реймсі відбулося вінчання Анни Ярославни та Генріха І Капетинга. Церемонія відбувалась у Рейнському  кафедральному соборі, її провів архієпископ Гі де Шатільйон. Під час цієї важливої події королева подарувала собору Євангеліє, привезене з Києва. Книга була написана кирилицею, яка була офіційною у Київській Русі. Це Євангеліє ще досі зберігається у Рейнському соборі.

У 1050 році Анна Ярославна народила сина Філіпа, а згодом Робера і Гуйо. Робер у підлітковому віці помер. Оскільки король постійно був у військових походах, Анна виховувала синів сама, а також здобула неабиякий авторитет. Відомо, що у 1053 році сам Микола ІІ – Папа Римський вислав їй листа в якому висловив захоплення «славною королевою». Також про зростання її авторитету свідчить те, що їй було надано право ставити свій підпис поряд з хрестиками неграмотних королівських чиновників, придворних і самого короля на документах великої державної ваги. 

У 1059 році Генріх передає своє місце на королівському троні дев’ятирічному сину Філіпу І. Після смерті Генріха у 1060 році Анна залишила двір, але як опікунка юного Філіпа підписувала разом з ним деякі державні документи. Цього ж року вона виконує свою обіцянку - будує у Санлісі монастир святого Вінцента.

Анна Ярославна обожнювала полювання. Під час одного з полювань у лісі Санліського замку у 1062 році її було викрадено і обвінчано з уже одруженим на той час графом Раулем де  Крепі-Валуа, нащадком Карла Великого. Дружина графа Рауля звернулася до Папи Римського з проханням анулювати цей шлюб, що й згодом виконали. Проте це не завадило подружжю прожити 12 щасливих років аж до смерті графа у 1074 році. Опісля Анни повернулася до двору сина і знову допомагала йому правити державою. На одному з державних актів зберігся підпис кириличним шрифтом «Анна Рина» - тобто Анна - королева.

Багато суперечок викликала її подальша доля. Є припущення, що після смерті другого чоловіка Анна приїздила в Київ, та була змушена хутко вернутися до Франції через жорстоку боротьбу її братів Святослава та Ізяслава за київський престол.

Востаннє ім’я Анни Ярославни засвідчене на документі, що датується 1075 роком. Цей рік прийнято вважати роком її смерті.

Наприкінці XVII століття вчений абат Менетріє знайшов могилу Анни в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції. Латинський напис на гробниці мовить :»Тут лежить Анна, вдова короля Генріха»