Крайова
Булава УПЮ

Життєпис Короля Данила


Данило Романович Галицький (роки 1202-1264), князь Галицький і Волинський, король Русі з 1253 року. Після смерті батька, князя Романа Мстиславича(1205 рік), управу перейняла молода княгиня Романова. Рятуючись від боярських заворушень, вона віддалася під опіку й оборону угорського короля Андрія. Серед тих неустанних війн, змов та інтриг виростали Романовичі. Їх опорою були вірні бояри батька. Данило з Васильком почали князювати у дрібних волинських князівствах. У 1238 році Данило об’єднує Волинь, згодом, після невдалих спроб захоплює Галич(1238 рік) та Київ(1239 рік). У 1245 році, розгромивши останнього претендента на галицький престол, Данило взяв собі Галичину, а Василько – Волинь. Брати жили у тіснім порозумінні, обидва князівства були властиво однією державою.
Близько 1245 року Далило Галицький мусів поклонитися Ханові та визнати його владу над собою. Та фактично він не підкорився владі Золотої Орди. Для того, щоб послабити татарську зверхність, Данило приймає від папи Інокентія ІV корону. В 1253 році папський лєгад Опізон коронує в Дорогочині. Та згодом, зневірившись у союзниках: папі, угорцях, поляках, він сам розпочинає боротьбу з татарами. 1254 рік – Король Данило висилає на татарів свої полки; 1251 рік – бої під Случею і Тетеровим. Починають наступи і татари. Спочатку булла невдала спроба Куремси, а потім удала Бурундая. Після Бурундаєвого походу Данило невдовзі захворів і помер 1264 рік. 

Данило Галицький – засновник Львова, Холма та інших міст. Активно провадив західну політику, ширив культурні впливи, запроваджував європейське самоуправління в містах. Оцінюючи мудрість Данила, літописець писав, що його можна поставити другим після біблійного Соломона.